Улюблений вірш про кролика

Цей вірш мій син розповідав на новорічному святі якогось нового року і викликав шалені аплодисменти:-)

Виконавець був неперевершений у своєму костюмі та з беззубим ротом.

Але вірш теж — один із шедевральних.

Я б його занесла в читанки — діткам так потрібні позитивні емоції!

І поки зима ще номінально не скінчилася — ділюся віршем, може у когось він викличе усмішку…

Вірш написав Юрій Бедрик.

 Ось такий вигляд він мав на сторінках журналу «Соняшник», у лютому 2003 року:

Улюблений вірш про кролика: 9 комментариев

  1. Дякую! У мозку напам»ять існують лише три дорослі вірші, більше не пам»ятаю, а вчила багато…. а цей хоч зараз розкажу!:0))

  2. У моєму мозку теж раніше багато чого на пам»ять існувало….

    Сейчас уви…

    Вінчєстєр старенький, опєратівкі не вистачає… 🙂

  3. тре запасатися запасним модульом пам»яті — про всяк випадок:0)))

  4. Гарний віршик! Цікаво, те крольченя змогло б в усьому цьому вийти на вулицю, чи довелося б котитися як колобок? 🙂

    Ех, мені коли було десь два з половиною роки, я запам’ятала початок поеми про Руслана та Людмилу (той що «У Лукоморья дуб зеленый»). Батьки записали моє декламування на магнітофон — зараз переслуховуючи зо сміху не те що впасти, вмерти можна))) Щось таке в моєму декламуванні було:

    «Там ходит кот… наплаво идет и налево идет… Там ходит кот на золотой цепи у Лукомоля…»

  5. Здоровский стишок!:) Позитивный такой, сохраню в избранное для подрастающего поколения.

  6. Абетко, а мене теж записували — але на бобінний магнітофон. Зіпсувався цей апарат, плівка загубилася:-( Але па»ятаю, що було! Всі записи малого, записані на касети оцифрувала — щоб було:0))

    Покатушко, сподіваюся, що Вашій діточці, коли вона виросте, теж сподобається:0))

  7. Ну, зайцю… зайцю, може, і було, але ж мама була спокійна! А спокій мами — то велика сила! ;0))

Комментарии запрещены.