Котолітература для дітей

 

«Пригоди Пелле Безхвостого» написав відомий швецький письменник Єста Кнутсон. Цікаво тому, що котик з казки мав прототипа — справжнього безхвостого котика.

У далекій Швеції жив собі він на хуторі у провінції Смоланд котик без хвостика. Якось, однієї чудової днини, на хуторі зупинилася на літо привітна сім‘я. Діти й дорослі годували котика безхвостика рибкою салакою та смачними вершками. Особливо його любив молодший син – Єста Ларш Август. Коли літо закінчилося, сім‘я повернула до міста, а котик лишився на хуторі.

Хлопчик виріс, але все життя пам‘ятав про того котика без хвостика, з яким провів чудове літо.  Єста  Кнутсон закінчив університет у місті Упсала і почав працювати на швецькому радіо, готуючи до ефіру передачі для дітей. Маленькі слухачі обожнювали дядечка Єсту, адже він міг усе – грати на скрипці й піаніно, співати й розповідати чудові казки!  Сімдесят років тому він розповів першу казку про безхвостого Пелле – найдобрішого, наймилішого та найдовірливішого кота в світі.

Коли місто Упсала святкувало своє сімсотріччя, то символами його стали Собор, Університет, Замок і котик без хвоста.

Одинадцять книг швецького письменника Єсти Кнутсона про Пелле Безхвостого перекладені багатьма мовами світу і діти у різних країнах читають їх із задоволенням.

Книга „Пригоди Пелле Безхвостого” вийшла друком у 2005 році у видавництві „Юніверс”

Українською перекладено 5 книг (перекладач — Галина Кирпа) — Пригоди Пелле Безхвостого, Нові Пригоди Пелле Безхвостого, Пелле Безхвостий в Америці, Пелле Безхвостий — Молодець!, Пелле Безхвостий і Випробовування.

Дуже пізнавальна і весела книга! Перший том нашої бібліотеки хтось десь читає, тож викладу зображення 2-5.

 

 

А «Казки портового міста» написала онука Олеся Гончара — Леся. Там п»ять казок і двоє головних героїв у різних повістях — кіт ФЛОРИНД і киця КЛЕОПАТРА.

 Ось що розповіла пані Леся: 

“Мабуть найяскравіші спогади у мене завжди пов‘язані з дорогою, бо я завжди любила мандрувати, їхати кудись і слава Богу, що батьки брали мене з собою, запаковували у машину і ми їхали по Україні, зупинялися десь коло соняшників, коло якихось шовковиць при дорозі… Звичайно відвідували якісь музеї, в Переяславі, на Полтавщину часто їздили, кудись за медом, чи вже я й не пам‘ятаю куди, але дуже мені подобалася сама ідея: збиратися вранці, сідати в машину і кудись влітку їхати і переживати усе, що по дорозі нам траплялося.

Оця любов до дороги вона, мабуть, прищеплена з дитинства, я взагалі вважаю, що усім дітям потрібна дорога і горизонт якийсь… і ця дорога починається з дитинства. Тому, мабуть, оці казки – “Казки портового міста”, вони у першу чергу про далекі дороги, про заморські країни, про вірних друзів, і як герої подорожують світами і відкривають для себе цей світ, цікавий і неповторний, з усіма народами, багатством культур, мистецтв і таким чином цей світ стає доступним, коли вони виростають пізніше – так мені здається. 

Книжка виникла так: ми довго з чоловіком працювали в Америці і зустрічали дуже цікавих персонажів, були у нас два коти пригодолюбних і от вони “трансформувалися” у ці дві книжки. От у трьох казках у нас герой – кіт Флоринд, а ще дві казки – про кицю Клеопатру…. “

Це лише кілька книг про пухнастих хвостовласників, далі буде!

Котолітература для дітей: 2 комментария

  1. Яка гарна підбірка книжок про котиків. Я таких і не бачила, і не читала. Відразу ж спала на думку книжка А.Рєзнікова «Пригоди кота Леопольда», яку вже третю неділю носить щовечора доця. А ще для зовсім маленьких є книжка «Хто моя мама?», я про неї писала у Читалочці для малят. Подумаю, може ще щось пригадаю.

  2. Дякую, Swallow!!! У мене ще є кілька книг цікавих та улюблених, про які хочу розповісти якось згодом. Чомусь впевнена, що Вашій донечці точно сподобається книга про Пелле.

Комментарии запрещены.