Подарункові книги

 У нашій бібліотеці є три незвичні книги — великі, яскраві, інкрустовані.

Це ніби енциклопедії, але викладені факти викликають не лише зацікавлення, але й трохи іронічну посмішку — адже ось у цій книзі написано, що це «Правдива історія про чарівників, розказана Мерліном»

 

А ось такий вигляд мають сторінки:

 

У правому верхньому куті видно, що що сторінки додано ще й невелику  книжечку — міні-довідничок «Магія тварин. Керівництво по роботі з вихованцями». Такі несподіванки очікують на кожній сторінці — і довідковий матеріал, і ігри, і загадки, навіть у спеціальному конверті — «чарівне перо Фенікса (поводитися обережно)»

 Наступною книгою була «Все про драконів»:

 Це титульна сторінка, ліворуч видно лист, який заховано у конверті з написом «Усім, кого це стосується». Книгу ніби-то написав Ернест Дрейк, член Таємного і старовинного товариства драконознавців.

 У книзі можна знайти описи різних видів драконів, поради як їх вловити і виховувати, розповіді про їхній життєвий цикл та про те, як облаштувати лабораторію з вивчення драконів та усяке таке інше. Найцікавіше — це «зразок шкіри дракона» (для розвитку тактильних відчуттів дитини — те, що треба!) і ось цей малюнок:

Око дракона насправді прозоре, але при фотографуванні незмінно осмислене.

 А це трохи інша книга, бо заснована на реальних фактах — відкриттях у Єгипті початку 20 сторіччя. Росзповідь стилізована під щоденниковий опис експедиції з пошуку гробниці Осіріса міс Емілі Сендс.

Ця книга чудова тим, що надає наочний матеріал про давньоєгипетіські пам»ятки. Ось — вклеєна карта Верхнього і Нижнього Єгиптів, а ще є розшифровка ієрогліфів, розповідь про те, як влаштовані піраміди,в які ігри грали єгиптяни, що таке канопи та у скількох трунах лежала мумія фараона…

 

 Книга чудова, її варто купити хоча б для того, щоб дитина у 5 чи 6 класі (не пам»ятаю точно коли) отримала багато гарних оцінок з історії Давнього Єгипту

А батькам тим часом доведеться збирати гроші на путівку у дивовижний Єгипт….

 У книгарнях я вже бачила інші книги цієї серії, (наприклад — «Піратознавство»), та син виріс і відпала потреба.

Усі книги побачили світ у видавництві «Махаон-Україна», вони перекладені з англійської.

Єдиний недолік — сторінок не так багато (картон), а ціна досить висока. Та за рахунок високої якості, ці книги можна буде передавати у спадок внукам і правнукам. 

Котолітература для дітей

 

«Пригоди Пелле Безхвостого» написав відомий швецький письменник Єста Кнутсон. Цікаво тому, що котик з казки мав прототипа — справжнього безхвостого котика.

У далекій Швеції жив собі він на хуторі у провінції Смоланд котик без хвостика. Якось, однієї чудової днини, на хуторі зупинилася на літо привітна сім‘я. Діти й дорослі годували котика безхвостика рибкою салакою та смачними вершками. Особливо його любив молодший син – Єста Ларш Август. Коли літо закінчилося, сім‘я повернула до міста, а котик лишився на хуторі.

Хлопчик виріс, але все життя пам‘ятав про того котика без хвостика, з яким провів чудове літо.  Єста  Кнутсон закінчив університет у місті Упсала і почав працювати на швецькому радіо, готуючи до ефіру передачі для дітей. Маленькі слухачі обожнювали дядечка Єсту, адже він міг усе – грати на скрипці й піаніно, співати й розповідати чудові казки!  Сімдесят років тому він розповів першу казку про безхвостого Пелле – найдобрішого, наймилішого та найдовірливішого кота в світі.

Коли місто Упсала святкувало своє сімсотріччя, то символами його стали Собор, Університет, Замок і котик без хвоста.

Одинадцять книг швецького письменника Єсти Кнутсона про Пелле Безхвостого перекладені багатьма мовами світу і діти у різних країнах читають їх із задоволенням.

Книга „Пригоди Пелле Безхвостого” вийшла друком у 2005 році у видавництві „Юніверс”

Українською перекладено 5 книг (перекладач — Галина Кирпа) — Пригоди Пелле Безхвостого, Нові Пригоди Пелле Безхвостого, Пелле Безхвостий в Америці, Пелле Безхвостий — Молодець!, Пелле Безхвостий і Випробовування.

Дуже пізнавальна і весела книга! Перший том нашої бібліотеки хтось десь читає, тож викладу зображення 2-5.

 

 

А «Казки портового міста» написала онука Олеся Гончара — Леся. Там п»ять казок і двоє головних героїв у різних повістях — кіт ФЛОРИНД і киця КЛЕОПАТРА.

 Ось що розповіла пані Леся: 

“Мабуть найяскравіші спогади у мене завжди пов‘язані з дорогою, бо я завжди любила мандрувати, їхати кудись і слава Богу, що батьки брали мене з собою, запаковували у машину і ми їхали по Україні, зупинялися десь коло соняшників, коло якихось шовковиць при дорозі… Звичайно відвідували якісь музеї, в Переяславі, на Полтавщину часто їздили, кудись за медом, чи вже я й не пам‘ятаю куди, але дуже мені подобалася сама ідея: збиратися вранці, сідати в машину і кудись влітку їхати і переживати усе, що по дорозі нам траплялося.

Оця любов до дороги вона, мабуть, прищеплена з дитинства, я взагалі вважаю, що усім дітям потрібна дорога і горизонт якийсь… і ця дорога починається з дитинства. Тому, мабуть, оці казки – “Казки портового міста”, вони у першу чергу про далекі дороги, про заморські країни, про вірних друзів, і як герої подорожують світами і відкривають для себе цей світ, цікавий і неповторний, з усіма народами, багатством культур, мистецтв і таким чином цей світ стає доступним, коли вони виростають пізніше – так мені здається. 

Книжка виникла так: ми довго з чоловіком працювали в Америці і зустрічали дуже цікавих персонажів, були у нас два коти пригодолюбних і от вони “трансформувалися” у ці дві книжки. От у трьох казках у нас герой – кіт Флоринд, а ще дві казки – про кицю Клеопатру…. “

Це лише кілька книг про пухнастих хвостовласників, далі буде!