Чапек К. Казки для Дарочки, щоб сиділа тихо

Існує багато казок, які письменники спочатку розповідали своїм дітям, внукам, племінникам чи сусідам.

Але ще не було розповіді про казку, яку написали для цуценяти. Така оповідка є у Карела Чапека. Називається вона “Казки для Дарочки, щоб сиділа тихо”.

Карел Чапек — чеський письменник. Він написав багато цікавих книг.

Колись – майже сто років тому у Чехії жили собі два брати – Карел та Йозеф Чапеки. Це були дуже великі мрійники.

У них ще була старша сестричка Оленка.

Мабуть сусіди про них казали: “мріють, аби на вербі груші росли”. Але коли хлопці виросли, вони стали дуже відомими та шанованими людьми. Карел здобув ступінь доктора філософії, написав багато всесвітньо відомих книг, Йозеф став знаменитим художником, а Олена написала про них книгу.

У Карела була собака, яку звали Ірис. І звичайно, що письменник дуже її любив. Бо тільки людина, яка дуже любить тварин, могла написати казку, у якій песик навіть не вмів гавкати.

І якось уночі цей Бровко побачив на срібній поляні у темному лісі собачих фей, які розмовляли з старою собачою мавкою.

Вона розповідала дуже цікаві речі:

“- Давним-давно було у собак королівство та великий собачий замок. Але люди позаздрили собакам і чарували так довго, аж поки воно запалося глибоко в землю. Однак, хто грібся на тому місці, той докопався б до печери із собачим скарбом.

—         А що то за собачий скарб? – зацікавилися феї.

—         Ну, — відповіла стара, — є там одна зала чудової краси. Стовпи в ній з найкращих костомах! Трон у цій залі з копченої шинки, а до нього ведуть східці з найчистішого сала. Ті східці застелені килимком із шкірок од кров’яної ковбаси, а на тих шкірках на палець смачного жиру…

Тут Бровко не витримав. Він вискочив й загавкав:

—         Гав, гав, де той скарб? Гав, гав, де ж той скарб?..”

Та всі зникли: і феї, і стара мавка. Але песик навчився гавкати.

Отож, була у письменника собака Ірис. І була у неї донечка – Дарочка. І саме для неї і про неї Карел Чапек написав “Казки для Дарочки, щоб тихо сиділа”. Якщо вам вдасться знайти у бібліотеці одне зі старих видань, то там знайдуться ще такі оповідання: “Як фотографувати цуценятко”, “Дарочка, або історія життя цуценяти”, “Собача казка” та багато інших. Знайдіть, не пошкодуєте!

Чапек К. Казки для Дарочки, щоб сиділа тихо: 2 комментария

  1. Люблю читати Чапека. У 1989 році мені подарували книжку з оповіданнями Чапека «Рассказы из одного кармана» и «Рассказы из другого кармана», чеського видавництва, цитата: «С чешского языка перевел коллектив советских переводчиков-богемистов» 🙂

    А потім зацікавилась і читала його «Війну з саламандрами» і ще декілька інших книжок. А от що він і для собак (гадаю, все ж для дітей 🙂 ) писав не знала.

  2. Про богемних перекладачів смішно:-))

    Я теж люблю Чапека і була дуже здивована, коли знайшла книжку про Дарочку. Вона була бібліотечна, тому навіть точно не пам»ятаю — що ж там було ще. Але пам»ятаю, що повертати її не хотілося;0)

Комментарии запрещены.