Море. Врунгель.

 

Врунгель
Не знаю, як ви, а я завжди улітку мрію про море. Пам‘ятаю, коли була малою, будувала удома фортеці з вологого піску і уявляла, що калюжа поруч, то – море. Пісок був ніби морським, ніби трохи солоним від води, корінці рослинок – водоростями, а паперовий кораблик — яхтою…
Я так відчайдушно мріяла про море, що якось улітку мама зрештою повезла мене туди. Це була фантастична поїздка. Щоранку я годувала чайку, яка прилітала на пляж снідати, будувала фортеці вже із вологого солоного піску, годинами пересипала сухий пісок, шукаючи гарні мушлі, ловила хвильки, що весело накочувалися на берег і відчайдушно намагалася плавати серед великих хвиль.
А ще я страшенно заздрила людям, які жили тут, біля моря. Адже їм варто було лише трохи пройти, щоб побачити цю дивовижну істоту – море. У тому, що воно – живе, я анітрішечки не сумнівалася.
А захопилася я морем після того, як тричі підряд прочитала книгу  “Пригоди капітана Врунгеля”. Вона  назавжди стала однією з моїх улюблених книг. Написав її російський письменник Андрій Некрасов.
Врунгель: “Я плавав. Я, батечку, плавав. Дуже навіть плавав. Деякою мірою єдиний у світі похід навколо земної кулі на двомісній вітрильній яхті. Сто сорок тисяч миль. Безліч, безліч пригод… Є  що згадати, є й що розказати!… “
Часом  улітку я знов перечитую стареньку книжечку, яка називається “Пригоди капітана Врунгеля”. Андрій Некрасов, замолоду був матросом і плавав на різних суднах. Прочитайте обов‘язково, знаю, що і вам сподобається ця справді чудова та цікава книга.

Не знаю, як ви, а я завжди улітку мрію про море. Пам‘ятаю, коли була малою, будувала удома фортеці з вологого піску і уявляла, що калюжа поруч, то – море. Пісок був ніби морським, ніби трохи солоним від води, корінці рослинок – водоростями, а паперовий кораблик — яхтою…

Я так відчайдушно мріяла про море, що якось улітку мама зрештою повезла мене туди. Це була фантастична поїздка. Щоранку я годувала чайку, яка прилітала на пляж снідати, будувала фортеці вже із вологого солоного піску, годинами пересипала сухий пісок, шукаючи гарні мушлі, ловила хвильки, що весело накочувалися на берег і відчайдушно намагалася плавати серед великих хвиль.

А ще я страшенно заздрила людям, які жили тут, біля моря. Адже їм варто було лише трохи пройти, щоб побачити цю дивовижну істоту – море. У тому, що воно – живе, я анітрішечки не сумнівалася.

А захопилася я морем після того, як тричі підряд прочитала книгу  “Пригоди капітана Врунгеля”. Вона  назавжди стала однією з моїх улюблених книг. Написав її російський письменник Андрій Некрасов.

Врунгель: “Я плавав. Я, батечку, плавав. Дуже навіть плавав. Деякою мірою єдиний у світі похід навколо земної кулі на двомісній вітрильній яхті. Сто сорок тисяч миль. Безліч, безліч пригод… Є  що згадати, є й що розказати!… “

Часом  улітку я знов перечитую стареньку книжечку, яка називається “Пригоди капітана Врунгеля”. Андрій Некрасов, замолоду був матросом і плавав на різних суднах. Прочитайте обов‘язково, знаю, що і вам сподобається ця справді чудова та цікава книга.




 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*