Анатолій Костецький. Вірші

Відомий письменник та поет Анатолій Костецький багато років вів передачу на радіо, яка називалася «Пригоди славнозвісних книг», що розповідала про книги й письменників.

Він народився 6 грудня 1948 року у Києві, у родині вчителів. Але усе життя письменник згадував своє дитинство, що промайнуло у селі, у бабусі. Вона співала онукові пісень, навчала прислів‘їв та приказок, розповідала казки перед сном. Просторі луки поблизу річки Козинки були місцем різноманітних ігор, а стара груша біля хати – баштою, з якої було видно увесь світ. Майбутній письменник навчився читати у чотири роки, а писати – у п’ять. Знаєте, як бува дорослі люблять питати дітей про те, ким хто хоче бути, коли виросте. Малий Анатолій завжди відповідав: “Письменником!” і завзято прагнув досягти мети.

Школу закінчив у Києві, потім навчався у технікумі електроніки, Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Написав кандидатську роботу, 10 років викладав студентам літературу.  І сам писав. Перша книга віршів називалася “Джміль про сонечко гуде”, потім світ побачили “Бюро знахідок”, “Про мого кота”, “Як зробити день веселим”. Далі були повісті-казки “Суперклей Христофора Тюлькіна”, “Все –як насправді”, “Мінімакс – кишеньковий дракон”. Крім того, Анатолій Костецький – відомий перекладач дитячої літератури, він перекладав твори білоруських, грузинських, туркменських, польських, німецьких  письменників. А його твори перекладені  англійською, російською та іспанською.

Зараз вашій увазі пропоную кілька віршів Анатолія Костецького.

Пісочниця

Кожному в пісочниці

Дуже грати хочеться,

Бо не просто в ній пісок:

Тісто в ній на пиріжок.

Для фортеці цегла в ній.

Для машин – гараж новий.

Ось чому в пісочниці

Всім пограти хочеться.

Неуважна  сороконіжка

1

Сороконіжка

Жила за містом,

У дальнім лісі,

В хатинці з листя.

Вставала рано,

До сходу сонця,

І на роботу

Йшла босоніж.

Але ходити

По травах росних

Не дуже зручно,

Коли ти босий:

Так можна

Нежить

За мить

Схопить!

То що ж робити?

Взуття

Купить!

2

І от у Київ

Прийшла вона.

До магазину

Зайшла,

Сумна,

Та й каже гірко:

—         Нема життя!

Скоріше дайте

Мені

Взуття!

3

За мить

Продавець,

До візитів звиклий,

Сороконіжці

Дав черевики,

Чоботи гарні –

Ходити в негоду,

Туфлі чудові –

На всяку погоду,

Капці –

Для дому,

Кеди –

Для спорту,

Ще й ковзани,

Як кататись

Охота,

Валянки теплі –

Для злої зими,

Глибокі калоші –

Носить восени…

Усе придбала

Сороконіжка,

Відразу

Взула

На кожну ніжку,

Розвеселилась –

Чи не до сліз! –

І почвалала

Додому

В ліс…

4

Але бідасі

Не стало краще,

Бо неуважна була,

Нещасна:

Усе на світі

Могла

Поплутать

І геть не знала,

Коли що взути…

Ходити в гості

У туфлях треба

Сороконіжка

Крокує

В кедах!

У лузі літнім

Гаса вона

Чомусь не в кедах,

А в ковзанах!

А замість

Капців

Сороконіжка

Важкі

Калоші

Кладе під ліжко!..

5

Отак ходила вона,

Страждала,

Та якось вранці

Собі сказала:

—         Хай  буде людям

Оте взуття!

Сороконіжкам –

Це не життя!

І з тої днини,

Напевне, й досі

Сороконіжки

Гуляють босі…

Найкраща іграшка.

Не вгадать тобі нізащо

Котра з іграшок – найкраща!

—         Знаю! Трактор заводний!

—         Зовсім ні.

—         Електрична залізниця!

—         Помилився.

—         Ну тоді це – пароплав!

—         Не вгадав!

—         Зрозуміло: це – літак!

—         Знов не так. Добре,

Відповідь я дам:

Та, яку зробив ти САМ!

Починай малюнок сонцем!

Малювати сіла Ліза,

Та бере її одчай,

Бо у голову не лізе,

Чим малюнок розпочать!..

Довго думала-мудрила,

Аж затерпла голова!

І раптово зрозуміла:

“Треба сонце малювать!

Починати сонцем буду!

Буде сонце – і за мить

Враз до нього звідусюди

Все на світі заспішить!..”

Так і сталось, як гадалось:

Вийшло сонце з-під руки –

І до нього позлітались

І комашки, і пташки,

А за ними –

Трави й квіти,

Буйні зарості дерев,

А за ними –

Вийшли звідкись

Справжня лань і навіть лев!

А за ними – люди й люди:

І дорослі, і малі!

Вас вітають сонце любо

І танцюють на землі!

От малюнок – так малюнок:

Можна з радості зомліть!..

Як ти думаєш, про що це

В цьому вірші я сказав?

Щоб і ти, мій друже, сонцем, —

Чуєш? – сонцем,

Тільки сонцем

Всі малюнки починав!

Багато людей зі щирою усмішкою і легким сумом згадують Анатолія Костецького. Хтось – читав його казкові повісті, хтось – вивчав із своїми дітьми його вірші, хтось із задоволенням слухав передачу про книги, а хтось – і сам виріс читаючи його твори…

На жаль, Анатолій Костецький рано пішов із життя. Я дуже сподіваюся, що ви полюбите його вірші та казкові повісті і пам‘ятатимете автора, який їх написав….

Анатолій Костецький. Вірші: 10 комментариев

  1. Такі милі та незатійливі віршики. Буду читати своїй донечці, коли підросте 🙂

  2. Ну, авторські права ніхто не відміняв, у пана Анатолія є які-не-які спадкоємці. Крім того, це ж не блог-бібліотека, а блог, що розповідає про цікаві книжки. Тому й мало 😉

  3. У будь-якій районній бібліотеці))) Можна спробувати ще на «Читанці» глянуть.

  4. зайдить В ЯНДЕКС дуже багато вирший в сем доброго дня

Комментарии запрещены.