Андрусяк і його зайчики

Так, як пише Андрусяк — не пише ніхто. Цікаво й непросто, закручено й асоціативно.

Мені подобається.

Якось хотіла розповісти про «Стефу та її Чакалку» — Стефа це неслухняна дівчинка, а Чакалка — такий собі бабай жіночої статі, який забирає усіх непослухів у спеціальну школу. Ніяк не зібралася, книжку хтось «зачитав».

Потім збиралася розповісти про «М»яке та пухнасте» — збірку віршів.

Вона вийшла у Гранях-Т (де працює пан Іван) у серії Сучасна дитяча поезія. Один вірш є у Читалочці для малят: http://chitalochka.blox.ua/2010/03/Virshi-pro-pavukiv-ta-muh.html

Книга хороша, ілюстрації просто неймовірні. Але руки знову ж не дійшли.

Але сьогодні пильну увагу заслужила ось ця:

Може тому, що наближається рік КролоКотика чи КотоКролика і до вухастих і хвостастих підвищена увага, а, може, (і це вірогідніше) тому, що книжечка чудова і дуже-дуже тепла.

Ось початок останньої історії:

І малюнки мені подобаються. Дивіться — який тато! Здається мені, що малювали з автора ;0))

Ніхто не розповість про поета й письменник краще, ніж він сам. Ось уривок з інтерв»ю пана Івана річної давнини.

Андрусяк: «Я народився в такому цікавому веселому краї, який інколи буває дуже веселий, іноді – замріяний… І мені дуже весело було ходити до школи. Бо я от виходжу так із хати – праворуч на стежку звертаю, і треба перейти через потічок Волово, а називається він Волово, бо там колись воли напували. А що таке воли зараз мало хто знає. Я тільки на Сорочинському ярмарку й бачив справжніх волів, моя Стефа маленька бігала до них гладитися, цьоматися й обніматися. Бо вона вже знала, що той потік, який тече через нашу хату називається Волова…

А тоді, далі, був Качурівський ліс – так справа він лишався, а внизу також потік тік, а далі – сад, там багато горіхів, десь трошки села, тоді озеро, ставок, тоді знову ліс!

І оце от кілометрів добрих три я отак от ходив до школи.

Отак от ідеш дуже часто сам, пташки співають, щось собі думається, і смереки, і запах неймовірний, казковий просто запах – це ж Карпати! Воно якось само собою, мимоволі, йдеш, а в голові мелодія крутиться, бо її гори навівають.

А потім навколо цієї мелодії і слова починають закручуватися….Я свого першого вірша написав ще тоді, коли писати не вмів! І, відповідно, першого вірша я не пам‘ятаю і не знаю, бо не міг його записати!

Дорогі дітки, вчіться писати швидше, зрозуміло, що й читати треба навчитися, але все одно – навчившись читати, одразу вчіться писати! Бо раптом вам спаде на гадку якийсь геніальний вірш, а ви не зможете його записати і він пропаде! Шкода буде! От і я так журюся стосовно того, що в дитинстві не записав….

Але – в дитинстві не записав, то мушу записувати тепер, усілякі тепер зі мною веселі історії трапляються, а з моїми дітьми (у мене їх троє) трапляються тим паче. Так що мені не треба нічого вигадувати – все, що я пишу – я пишу правду: що з моїми дітками трапляється.

Інколи, правда, трішечки ту правду прикрашаю – щоб веселіше було. І тоді мої діти мене критикують.

І правильно роблять!»

А ще в Андрусяка є ще  одна книжка про зайчиків:

Малюнки подобаються менше — але то вже «на колір і смак товариш не всяк». Якось (обіцяю!) розповім і про неї.

У пана Івана є свій ЖЖ-журнал, можете почитувати http://dyskurs.livejournal.com/

Там, на блозі знайшла

http://http://odtrk.if.ua/2010/04/03/мяке-і-пухнасте-автор-карпюк-васи можна почути вірші у виконанні автора:-)

Прудник на ярмарку

Я про Світлану Прудник вже розповідала, ось туточки можна прочитати розповідь про неї та її казки.

А узавтра у вас з»явиться нагода побачити казкарку, придбати її книги, отримати автограф і поспілкуватися! «Буквоїд» написав такий анонс:

23-25 грудня у експоцентрі «Спортивний» (Національний університет фізвиховання та спорту, м. Республіканський стадіон, вул. Фізкультури, 1) відбудеться передноворічний ярмарок «Медвін: Книжковий Миколай».

Четвер, 23 грудня

17.00-18.00 Автограф-сесія Світлани Прудник, авторки чудових дитячих казок «Одинадцять казок про дванадцять місяців», «Острів Балакунів», «Стрибаюче місто. Міські казки»,  «Казки Затишного лісу». Унікальна можливість поспілкуватися з авторкою і отримати автограф (на стенді видавництва «Навчальна книга-Богдан»)

http://www.bukvoid.com.ua/events/ukraine/2010/12/14/223558.html

Ярмарок книг

Благодійний книжковий ярмарок сьогодні відкрився в Українському домі і триватиме до 19 грудня.

На спеціальному стенді збиратимуть книги для дітей з інтернатів. Якщо маєте можливість — купіть книжку або дві для дитинки, у якої немає ні мами, ні тата, або й є, але дитинка їм не потрібна.

Святий Миколай має принести усім подарунки…

Докладніше: http://www.bukvoid.com.ua/events/ukraine/2010/12/16/184924.html

Пригоди Алі. Г.Малик

 

У дитячих письменників частенько так буває у житті: не думав-не думав, що щось писатимеш, а потім – бац і написалася якась повість-казка!

Здебільшого це трапляється тоді, коли у коли письменника чи письменниці з‘являються свої діти, які щовечора просять нову захоплюючу, цікаву, неповторну, пригодницьку казку. І тоді письменниці чи письменнику нічого не залишається – тільки сідати і писати нові казки. Приблизно так сталося й у нашої авторки, яка свого часу почала писати для своєї донечки. Спочатку це були вірші, а потім і казки.

Мова йде про сучасну закарпатську письменницю Галину Малик. Народилася вона у місті Бердянськ 12 серпня 1951 року. Батько Микола Малик був агрономом і його частенько разом із сім‘єю направляли у різні області України. Тож  у віці 13 років Галина потрапила на Закарпаття. Їй надзвичайно подобалися гори, порослі деревами й швидкі ріки, які прудко несли води з гір до родючих долин. І любов до цього краю вона пронесла через роки, адже коли сім‘я Маликів переїхала на Донеччину, Галина повернулася і вступила до Ужгородського університету. По закінченні філологічного факультету, спочатку працювала коректором у друкарні, потім багато років працювала у Закарпатській обласній науковій бібліотеці.  16 років тому Галина Малик очолила видавницто “Закарпаття” і заснувала дитячий журнал “Віночок”.

Ось тут: http://zodub.uz.ua/vydav/pusmennuku.html

можна знати таку інформацію про видання пані Галини:

„Страус річкою пливе”(1984), „Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії”, „Неслухняний дощик”(1989), „Незвичайні пригоди Алі”(1997). Серед юної аудиторії стали популярні її книжки-іграшки „Пантлик і Фузя”(1989), „Королівство АНУ”, „Пантлик і Фузя сперечаються”, „Пригоди Іванка і Беркутка”(1990), „Чорний маг і зачароване місто” (1994) та збірка перекладів з російської мови Даниїла Хармса „Я тепер автомобіль”(1994).

Перші твори з‘явилися на світ завдяки доньці письменниці. Коли вона була маленькою, то багато справ не доводила до кінця. І мама розповіла їй казочку про дівчинку Алю, яка потрапила у дивовижну країну Недоладію. І пережила не одну цікаву й страшну пригоду, аби повернутися додому…

А ще додам, що є продовження пригод Алі — «Подорож Алі до країни сяк-таків», але я її не читала. Поки що;0)