Мауглі.Кіплінг

Маю багато знайомих, які радять своїм дітям, їхнім друзям, дітям родичів, які саме книжки варто читати. Деякі навіть складають списки. Такі книги називають класикою, колись їх читали ваші батьки, бабусі з дідусями, а до того — прабабусі з прадідусями – адже є такі чудові твори, написані письменниками давним-давно. Про одного з них, твори якого подобаються усім дітям на планеті я вам і розповім сьогодні.

Назагадковішим місцем на усій Землі мені уявляються джунглі. Там ліани звисають з пальм, повітря таке вологе, що квіти-орхідеї випускають коріння і ним збирають воду просто з туману, що вранці огортає джунглі…

Там мавпи хвацько перелітають з гілки на гілку, а часом чути як реве слон – найбільша тварина на нашій планеті.

Ми з вами можемо мріяти про подорожі до таких країн, скажімо, як Індія з її лісами, тваринами. А хлопчику Редьярду пощастило – він там народився.

Це було 30 грудня 1865 року..

У сім‘ї містера і місіс Кіплінг народився син, якого назвали Джозефом, Редьярдом.

Його батько був відомим художником. Мистецький хист син успадкував і через багато-багато років написав книгу про свою подорож до загадкової країни Китаю та дуже гарно проілюстрував її – намалював малюнки до описів, бо жоден із художників-ілюстраторів у Китаї не бував і не міг намалювати так, як треба було.

Дитинство Редьярд провів разом з батьками у цій казковій країні. Згодом, коли став відомим письменником, він розповідав, що ті 5 років дитинства були найщасливішими в усьому його житті. Проте, все рано чи пізно закінчується. Редьярда разом з його молодшою сестрою відвезли навчатися в Англію – рідну країну їх батьків. Звісно, що Редьярду було важко: його розлучили з мамою і татом та й вихователі були жорстокі люди. Можливо саме тоді і виник задум книжки про Мауглі – хлопчика, що вижив у джунглях.

Але до казки, яку Кіплінг написав і назвав “Книга джунглів” було ще дуже далеко. Край стражданням дітей настав, коли мама завітала провідати їх і побачила, що внаслідок нервового перенапруження в її сина дуже погіршився зір. Малих Кіплінгів віддали до пансіону – спеціального навчального закладу. Закінчивши його у 17-тирічному віці, Редьярд нарешті повертається до омріяної Індії. Він працював у різних індійських газетах та журналах і писав крім статей, ще й оповідання.

А у вільний від напруженої праці час, писав оповідання. Спочатку їх друкували у газеті, де працював Редьярд. А потім було видано книгу під назвою “Прості оповідання”.

Коли вона побачила світ, авторові було лише  23 роки.

Екзотична країна Індія викликала у Кіплінга велике замилування та любов, адже це була його батьківщина. Саме тому більшість того, що написане Редьярдом Кіплінгом присвячене саме Індії. За одну з книг цьому автору вручили навіть Нобелівську премію – найвищу відзнаку для письменників.


Редьярд Кіплінг багато писав для дорослих – романи, оповідання; писав також і вірші, які були дуже гарні та несподівані. Але найбільше ми з вами його любимо й цінуємо за казки. Якщо ви не знайомі з його героями Ріккі-Тіккі-Таві та Мауглі – обов‘язково прочитайте про них.

Підіть до бібліотеки і попрохайте:

—         Дайте, будь ласка, мені казки Кіплінга.

І бібліотекарка обов‘язково вам щось відшукає!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*