Ясочка Н.Забіла

ЛАСТІВКИ

Пригріва весняне сонце. В рівчаках біжать струмки.
Метушаться за віконцем клопітливі ластівки.

Вже останній сніг розтанув. Тепло. Весело. Весна!..
Яся встане вранці-рано та відразу — до вікна:

— Чом це, мамо, пташенята до вікна летять щомить?
Це вони до мене в хату, мабуть, хочуть залетіть?

Відчини віконце, мамо, хай вони сюди летять!
Я дивитимусь, руками я не буду їх займать!

Підлетіли. Відлетіли. Тільки крильця — блим та блим!
— Це вони будують вміло для своїм маляток дім.

Все працюють безупинно, не марнують, бачиш, час.
Грудочки м’якої глини в дзьобах носять раз у раз.

Скоро буде тут гніздечко, добре зліплене з землі.
В нім лежатимуть яєчка у м’якесенькім кублі.

Потім будуть пташенята, ненажери — просто страх!
Цілий день їм батько й мати все носитимуть комах.

Підростуть в маляток крила, мати їх навчить літать, —
так, як мама Ясю вчила в книжці літери читать.

А тоді настане осінь. Стане зразу холодніш.
Вранці ляжуть білі роси на травичку, на спориш…

— Взимку ж, мамо, пташенятам буде холодно в гнізді!
Правда, ти до мене в хату всіх їх пустиш отоді?

— В теплий край тоді, далеко полетять усі пташки:
журавлі, качки, лелеки і маленькі ластівки.

А як буде знов надворі тепло, весело, весна —
прилетять пташки з-за моря знов до нашого вікна!
1932


І В ЯСОЧКИ Є ГРЯДКА!

Ранком сонце лине просто в хату,
промені лягають на поріг.
Вийшла Яся у садок гуляти,
де ще так недавно танув сніг.

А тепер — росте на гіллі листя,
горобці веселі цвірінчать,
і нової травки гострі списи
з-під трави торішньої стирчать.

Край паркану — що це роблять діти?
Скільки сміху, галасу й турбот!
Підійшла Ясюня подивитись:
— Це ж вони тут скопують город!

Сміх і галас: — В мене будуть дині!
— В мене морква! — В мене буряки!
А в того — гарбуз з смачним насінням,
і в’юнкий горох, і огірки…

А Ясюня ще така маленька,
наймолодша між усіх діток:
чорні очка, личко рожевеньке
і кругленька вся, як огірок.

Тягне Яся і собі лопатку, —
ой, яка ж велика та важка!
— Буде в мене теж маленька грядка,
як у всіх дітей із дитсадка!

І скопала грядку наша Яся,
не відстала від усіх діток.
Їй, щоправда, допоміг Михасик,
та Роман, та Лесь, та Ігорьок…

Ну, мала, яке ж тобі насіння?
А мала й не знає: що саджать?
Посадити б їй солодкі дині,
що під сонцем, як свинки, лежать?

Чи червону моркву? Чи салату?
Чи смачні зелені огірки?
Чи капусту — потім шаткувати?
Чи горошок, щоб зривать стручки?..

Узяла Ясюня по зернятку
й буряків, і моркви, й те, і те…
Ой, і буде ж у Ясюні грядка,
мабуть, краща, ніж у всіх дітей!

Йде робота радісна і спора,
веселіша за найкращу гру.
А весняне сонце лізе вгору,
і пече, й цілує дітвору.
1932

ЯСОЧКА НА РІЧЦІ

Блись та блись на сонці наша річка,
повилась крізь луки запашні.
А яка ж тепленька в ній водичка!
І пісок м’якесенький на дні.

Поспішає радісно малеча,
цвірінчить на березі щодня.
Вітерець цілує щічки й плечі
і біжить по хвилях навмання.

Поскидали трусики і плаття,
пострибали в воду малюки.
Ой, і любо ж, весело плескатись
у струмочках тихої річки!

Тут і наша Ясочка голенька.
А навколо — рибок табунці!
Хоче рибку захопити в жменьку,
та ніяк не вдержить у руці…

Всі забули про Юрка малого —
він сидить один на бережку.
Бачить — що це дивиться на нього
крізь рясну зелену осоку?..

Та страшне, зелене… й просто суне…
Та от-от на хлопчика плигне!
Як гукне Юрасик до Ясюні:
— Ясю, Ясю! Глянь, яке страшне!

А Ясюня звіра не злякалась,
замахнулась: — Геть, зелений звір!
Подивилась жаба. Здивувалась.
Та й плигнула в воду під кушир.

***

Якби ви прийшли сюди, до Ясі,
в наш зелений сонячний садок, —
ціла зграйка зразу б тут зійшлася
сміхотливих радісних діток.

І, напевне, ви почули б миттю
про Ясюню, жваву та метку,
як вона прогнала те страхіття,
що дітей ляка на бережку.
1932


ОЛІВЕЦЬ-МАЛЮВЕЦЬ

Взяла Яся олівець, олівець-малювець.
Сіла Яся біля столу, розгорнула папірець:

— Треба тут намалювати отаку здорову хату!
Вікна. Дах. Димар на нім. З димаря — великий дим!

Ось травичка. Ось доріжка. Ось дитинка. Ручки. Ніжки.
Ротик. Носик. Голова. І волосся — як трава!

Ось на небі сяє сонце. Довгі промені ясні…
А в сторонці під віконцем квітнуть квіти запашні.

У дитинки є спідничка, а на ніжках черевички.
Ще їй кошика зроби — піде ляля по гриби.

Ліс такий густий, кошлатий, і дерев у нім багато:
все ялинки та дубки. Як щітки, стирчать гілки.

А під кожним під дубочком два грибочки, три грибочки,
ось чотири, ось і п’ять… вже нема не малювать!

Враз на сонце, як примара, налетіла чорна хмара,
чорна-чорна, наче дим… Ось і блискавка! І грім!

І полився з хмари дощик на грибочки, на дубочки,
на ялинку, на хатинку, на малесеньку дитинку,
на волоссячко, на кошик, ллється дощик, дощик, дощик,
ллється швидко, швидко швидко! І нічого вже не видно!

— Що ж ти, Ясю, наробила? Зачорнила весь папір.
І протерла, і подерла, і пробила аж до дір!..

Яся каже: — Ай-ай-я! Яся каже: — Це не я!
Це такий вже олівець, олівець-малювець!
1932


Ясочка Н.Забіла: 7 комментариев

  1. О, дочка вірші Забіли дуже любить, рік чи два тому купили таку збірочку «Олівець-малювець» із Золотої колекції української поезії для дітей (вид-во Школа).

  2. О, це така навіть не золота, а платинова класика нашої літератури! Витримані часом на всі часи твори. Цікава тітка була і цікаво для дітей писала. А найцікавіше — відстоювала казку у часи, коли комунізм забороняв писати казки…

  3. Нам потрібно терміново поповнювати бібліотеку для донечки, якій виповниося 1 рік і 8 місяців. Дуже любить книжечки, вже все перечитали, що в домі. Дякую за замітку про творчість Наталі Забіли, треба буде пошукати її книги. Може ще щось порадите для нашого віку? Я бачу, що нам іде дитяча поезія та найпростіші казочки.

  4. Роночко! Саме в такому віці треба розширювати бібліотечку! Навскидку (пам»ятаючи синові вподобання) згадаю кілька.

    Гарно мати казку про Ріпку в адаптації Франка та Курочку Рябу (будь-яку),

    можна «Баламутинки» Скиби, «М»яке та пухнасте» Лесі Мовчун

    Я ще подумаю, бо вже «трохи виросла»…

  5. melle, дякую за відповідь. «Баламутинки» Скиби та «М»яке та пухнасте» ми якраз нещодавно придбали. Тільки автор «М»яке та пухнасте» не Леся Мовчун, а Андрусяк. А в Лесі Мовчун які книжечки хороші є?

    Доні дуже подобаються і «Баламутинки», і «М»яке та пухнасте». «Курочка ряба» у нас є ще з дитинства мого чоловіка, а от де взяти «Ріпку» в адаптації Франка?

  6. Роно, це мене вже глючить від великої кількості роботи 🙁

    «М»яке та пухнасте» це, звісно ж, Андрусяк! (Сором мені, сором!!)

    Мовчун «Усе підростає!», це теж Грані-Т.

    А ще СТРАШЕННО рекомендую «Повітряних рибок» Дяченків, які Абабагаламагівські, також чудова їхня Абетка, там де зайчик такий класний на обкладинці.

    Це для маленьких хороша книжечка «Як до жабок говорити» Зірки Мензатюк, вона вийшла у «Видавництві Старого Лева»….

    Також Перо випустило цілу купу усіляких розвивальних книжечок, там збірники віршиків і якісь розваги (шкода, що коли милувалася в книгарні — жодну не сфоткала!)

    Я ще подумаю…

  7. Велике-превелике дякую! Дещо в нас вже є, а все інше будемо поступово купувати.

Комментарии запрещены.