Книги про Різдво та інші зимові свята

Це нова книжка про зимові християнські свята, яка побачила світ усього лише місяць тому.

Ось зміст:

Зима  прилетіла

 

    Микола  Калінін Зима на носі (вірш)

    Зоряна  Живка Про жабку та білі мухи (казка)

    Зоряна  Живка «Я дякую Богу» (вірш)

    Оксана  Лущевська Ангел саду (казка) 

    Божа  Доня

    Надія Кметюк Зачаття св. Анною (вірш)

    Ірина Команець Диво-Дівчатко (оповідання)

    Леся  Павлів-Космовська Введення в храм (вірш)

    Валентина Вздульська Ракло і дівчинка (оповідання)

    Зоряна  Живка Трилітка (вірш) 

    Наша  небесна родина

    Галина  Манів Божа наречена (вірш)

    Олеся Мамчич У святої Катерини (вірш)

    Лідія Дяченко Андрій Первозванний (вірш)

    Ніна  Даценко День святого покровителя (оповідання)

    Галина  Манів Нагорода за доброту (переказ)

    Людмила Іваннікова Свята великомучениця Варвара (переказ)

    Лідія Дяченко Ой у лузі-луженьку (вірш)

    Микола  Кондратенко Чудо в Патарах (віршована легенда)

    Надія Кметюк Святий Отче Миколаю! (вірш)

    Валентина Вздульська Помічниця святого Миколая (оповідання)

    Оксана  Кротюк Доброму Миколаю (вірш)

    Оляна Рута Чобітки для Сніжинки (оповідання)

    Валентина Вздульська Обітниця (оповідання)

    Надія Гербіш Боже зерно (оповідання)

    Гавріела  Шапіро Історія про маленький камінець, який зробив велику справу (казка)

    Юлія  Морозюк Сестричка Ксеня (оповідання)

    Микола  Мучинський Бузьки прилетіли! (оповідання)

    Любов Яскал-Лосицька Слово святого Іоана  (оповідання)

    Михайло Лосицький Пастир (оповідання) 

    Світла  Різдвяна пора

    Надія Гуменюк Святвечір (вірш)

    Микола  Мучинський Зіронька (казка)

    Зоряна  Живка Різдвянка (вірш)

    Галина  Манів Диво для найменшого Ангелика (казка)

    Валентина Вздульська Горобине Різдво (казка)

    Богдан  Стельмах Пташина коляда (вірш)

    Наталя  Сиротич Як колядка шукала свої ноти (казка)

    Оксана  Кротюк Різдвяні гостинці (вірш)

    Мар’яна Лелик Свято (оповідання)

    Оксана  Мамчич «Ходить Мама Божа..» (вірш)

    Ірина  Кметь Святий Йосиф (оповідання)

    Галина  Манів Молитва до Св. Йосипа (вірш)

    Віра  Багірова Сталося пророковане Єремією (переказ)

    Зоряна  Живка Ім’я для Визволителя (оповідання)

    Галина  Кирпа Моя ялинка (вірш)

    Чередниченко  Новорічень (вірш)

    Галина  Кирпа Бурундукієць (казка)

    Анатолій  Анастасьєв Щедрувальники (вірш)

    Степан  Жупанин Щедрівка (вірш) 

    Жива  Вода

    Галина  Манів Хрещення Господа нашого Ісуса  Христа і Богоявлення (переказ)

    Надія Кметюк Святий Йордан (вірш)

    Наталя  Сиротич Водохреще (казка)

    Дарина  Задніпровська Водохреща (вірш) 

    Зустріч

    Галина  Манів Чому анемони стали червоними (легенда)

    Надія Кметюк «В той день зустрілись два світи у храмі» (вірш)

    Оксана  Лущевська Цілюща вода (оповідання)

    Леся  Пронь Стрітенська свічка (вірш) 

    Час покаяння, прощення та примирення

    Мар’яна Лелик Запеклі вороги (оповідання)

    Валентина Вздульська Чорний і Білий (казка-сон)

    Тетяна  Майданович Повчання Мономаха (переспів)

Стане у пригоді не тільки дуже віруючим людям, але й для шкільних вистав, для святкових читань удома на Святки (з 7 до 19 січня), та й просто для того, щоб знати більше про свята та почитати добрі казки та вірші, які ненав»язливо  навчають добру. Книга вийшла у серії «Християнська читанка», вже вийшли «Весняна книжка» і «Осіння книжка».

А це — книги, які побачили світ у минулі роки у видавництві «Свічадо» і увійшли до серії «Різдвяна антологія»

Ця — у 2006 році. Вона складається з легенд про РІздво — англійських, французьских, італійських, скандинавських, українських та святочних оповідань — літературного жанру, який виник наприкінці 18 — початку 19 сторіч. У цих літературних творах розказують про різдвяні дива, які трапилися з персонажами, які живуть у реальний час. Оповідання написані так, що мимоволі віриш, що людина, яка  зустріла чудо — живе на сусідній вулиці чи у сусідньому місті. Класичним прикладом святочних оповідань можна вважати «Різдвяну пісню в прозі» Чарльза Діккенса. У цій книзі читачі зустрінуть оповідання анонімних авторів, які друкувалися на  шпальтах різних газет та журналів.

 

А ця книга — побачила світ у 2007 році. Як видно з обкладинки — це оповідання українських письменників від початку 19 сторіччя…

Можна зустріти твори Олени Пчілки, Михайла Коцюбинського, Степана Васильченка, Лесі Українки, Богдана Лепкого, Віри Вовк та інших майстрів слова.  

 

Сподіваюся, що вам і вашим дітям вони обов»язково сподобаються!

 

Книга про Миколая

Наближаються свято, яке особливо люблять усі ділахи — день Святого Миколая. Усі чемні хлопчики й дівчатка отримують подарунки, усі неслухи — різки.

Це знають усі.

Але не всі знають, що про Святого Миколая існує багато казок, легенд та переказів. Частина з них увійшла до книги «Мандрівка Святого Миколая», яка побачила світ у Львівському видавництві «Свічадо» у 2007 році.

Зі сторінок книги можна дізнатися — хто такий Миколай, де і коли він жив, що зробив такого, що став святим.

Є легенди записані Олексою Воропаєм та Вірою Вовк, є нариси Василя Скуратівського та Зірки Мензатюк, а ще є казки та оповідання сучасних українських авторів.

 

Книга може бути чудовим подарунком як під подушкою уранці 19 грудня,  так і напередодні свята. 

 

Таємниці міста Лева

 

 

                                   Довго я не розумів,

 

Звідки в міста назва – Львів.

Брата старшого питаю:

                    А ти знаєш?

Каже:

                    Знаю. Князь був,

Галицький Данило.

Сім віків перекотило,

Як дзвеніла княжа слава,

Та не тільки в славі справа:

Сумував князь, що один…

Народився в князя син!

                    Сильним будь, наш рід прослав! 

Левом сина князь назвав.

Щоб віки жила ця днина,

Місто князь як збудував,

Дав йому імення сина.

Так от… З княжих ще часів

                                             В міста года назва – ЛЬВІВ.

                                                           (М.Хоросницька)

Книга «Таємниці міста Лева» побачила світ у львівському видавництві «Аверс» два роки тому. Це грубий том (понад 300 сторінок!) віршів, легенд, переказів, оповідань, казок, ілюстрацій, довідкових матеріалів, які розповідають про дивовижне й загадкове місто Львів.

Зміст поділено на 7 частин:

Історія стародавнього Львова

Природа Львова

Мандрівка Львовом

Колись давно у Львові

Слава Львова: люди і події

Освіта. Культура. Мистецтво.

Пишаюсь Львовом…

Серед авторів можна знайти прізвища Ігоря Калинця і Ростислава Братуня, Василя Симоненка та Богдана-Ігора Антонича, Євгена Маланюка, Оксани Іваненко та багатьох інших.

Цікавий довідковий матеріал — розповідається як про історію міста, його вулиці, площі так і про композиторів, художників, літераторів, які любили й прославляли дивовижне місто Лева.

Якщо ви там ще не були, то варто почитати з дітками — аби знати, що найцікавіше та найперше треба відвідати. Якщо ж були — візьміть цю книгу, щоб пригадати ту цікаву подорож… 

 

О.Гаврош“Пригоди тричі славного розбійника Пинті”та“Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу”

Жив собі маленький хлопчик, який понад усе на світі любив читати книжки. Мешкав він у Закарпатському місті Ужгород разом з батьками та молодшим братом. У 5 років хлопчик, якого звали Сашко, вже вмів читати і навіть ходив до бібліотеки. Там поважна пані бібліотекарка давала найкращому читачеві найкращі книжки. Але хлопчикові цих книг було замало, тому він частенько канючив гроші у батьків, щоб купити нові видання у книгарні, яка знаходилася у їхньому будинку!   

Ось почитайте, що він сказав в одному інтерв”ю Олександр Гаврош:  «Я дуже багато читав у дитинстві, у мене є ще молодший на три роки брат, і батько завжди мене сварив: “Іди гуляй, чого ти сидиш удома, скільки можна вдома сидіти!” тобто – мене з хати випихали, а молодшого брата навпаки: “Скільки можна на вулиці сидіти, іди читай!” Ми такі, трошки різні характером, хоча в одній сім‘ї росли. Я завжди дуже багато читав, пригадую, що був записаний у бібліотеку ще до школи, мені було 5 років, мене мама навчила читати і ми ходили в бібліотеку і брали книжки для мене. І вже пригадую, що у 1-2 класі я читав такі книжки, як  “Острів скарбів”, батько приносив із бібліотеки і я читав “Робінзона Крузо”. І один раз дуже  перелякався, коли у другому класі я на уроці читав і вчителька у мене забрала книжку, яку батько взяв із бібліотеки. От ще пригадую, що в дитинстві якось я так ішов по вулиці, була весна, і я собі думав: “Як добре бути дитячим письменником!”. Я чомусь згадав цю ситуацію, це було біля книжкової крамниці біля нашого будинку недалеко, я часто туди заходив, часто у батька канючив гроші на книжки, він казав: “Ну і нащо тобі ще й ця?”. Але батько теж дуже багато читав.

І ось зараз, ставши автором, який пише для дітей, я згадав цю думку і як це в житті усе закручено, ніби воно все розвивається саме по собі… Взагалі-то я не планував стати дитячим письменником, я журналіст, багато пишу і люблю різні жанри… Але якось потрапила мені до рук  документальна книжка про нашого відомого закарпатського силача, якого називали Кротоном. Прочитавши цю книжку, я зрозумів, що це унікальна біографія, Україна про цю людину нічого не знає, а колись її визнавали найсильнішою людиною 20 століття. І я подумав, що це треба переказати дітям, і якраз це були різдвяні свята, 2-3 тижні в газету не треба було писати, я її сів і написав “Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу”. Отак все і почалося. Потім цю повість я запропонував “Видавництву Старого Лева”, повість вийшла і ми започаткували серію “Українська сила».

 А потім я задумав написати гумористичну книжку, про те (а  в мене сину 12 років), як батько з сином шукають скарби розбійника Пинті. І за легендою, ці скарби заховані в горах і дотепер їх не можуть знайти. Але я задумався, коли я напишу ту книжку, усі будуть казати: “А хто такий Пинтя? Чого ми про нього не знаємо?” І я зрозумів, що треба написати про Пинтю, а потім вже писати цю книжку. А коли я прочитав усе, що потрапило мені до рук, то виявилося, що немає жодної книжки для дітей про опришків. А Робін Гуда, між іншим, ми вивчаємо у програмі середньої школи, а своїх не знаємо.. І з цією думкою я сів і на основі фольклору написав вигадану історію, персонаж – реальний, але все, що з ним відбувається – це все тільки народні байки. І от з цього вийшли “Пригоди тричі славного розбійника Пинті”…

На жаль, я не маю книги про Пинтю, тож покажу лише  обкладинку книги “Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу”. Вона починається з розповіді про те, як звичайний сільський хлопець приїхав у місто і заробляв собі на прожиття розвантажуванням вагонів аж доки його надзвичайну силу не помітив тренер доктор Брякус. І почалися пригоди! А які – читайте самі!

 

 

Марина Павленко, «Русалонька із 7-В»

Відома дитяча письменниця Марина Павленко живе в Умані. Якось вона розповіла про свої книги в інтерв‘ю так:

Починалося все з дитинства. Дитинство – це коли дерева ще здаються такими височенними, будинки – величезними й загадковими, у кожній нірці живуть якість істоти, мінімум – тваринка якась, а так ще можуть жити і незвичайні істоти… Дитинство – це коли живі і тато й мама. Хочу сказати, якщо є у мене щось хороше, творче, то це звичайно від моїх дорогих батьків. Тато – Степан Павленко, сільський вчитель, усе життя поєднував тяжку сільську роботу, городи, з тяжкою сільською школою, бо сільський і міський вчитель – це, я думаю, дві різні професії, хоча вчитель – це така професія, що перед нею тільки вклонитися треба. І поєднуючи це все, він встигав щось творити, щось писати, завжди публікувалися якісь його статті у пресі, художні твори його публікувалися, дуже багато цікавих мовних анаграм написав за своє життя, яке так рано обірвалося… Ми видали книжку “Вічність така коротка”, куди увійшло краще з його доробку.

Недавно вийшла й мамина книжка, сільська вчителька Ольга Павленко написала книжку — “Мальви на причілку”, містила теж і мовні ігри, і розважальні віршики дуже повчальні і цікаві, і лірику, і просто прозові оповіданнячка.

Я в цій атмосфері з дитинства жила і воно вбиралося автоматично. Навіть не знаю зі скількох років я почала малювати. Малювала лівою рукою і досі люблю малювати, лівою рукою, пам‘ятаю, і підписи писала під малюнками. Прочитати навряд-чи їх тепер спромоглись.

Тобто – невідомо що з‘явилося перше: курка чи яйце, малювання чи слово – усе воно поєднувалося. У початкових класах я почала заводити власні книжки, які містилися у косу лінію зошитах, де теж пам‘ятаю: вірш – малюнок, вірш – малюнок, казочка – малюнок, тобто – усе поєднувалося. Один і перших віршів щось таке було:

Борщ кипить – ніхто не бачить,

Бо на кухні гопки скачуть.

І на малюнку танцюють кухарі, в каструлі кипить щось. Ці зошити регулярно батьками виносилися на горище. Чому? Не тому, що вони до цього погано ставилися, просто був такий час, що ніхто не вірив, що з цього взагалі щось може вийти. 

Пізніше ці зошити були зняті з горища, і я знайшла там “Казку Старої Ялосовети”, яку передивилася і вона мені сподобалася. Я її переробила, допрацювала і вона лягла в основу зовсім-зовсім нещодавно виданої  книги “Півтора бажання. Казки з Ялосоветиної скрині”.

В одинадцятому класі почалося все так би мовити всерйоз. Мій тато вів у нашому класі літературу і він задав писати вірш. Звичайно, я написала, це було цікаво й легко. І після того він сказав: “Пиши ще щось, пиши ще щось!”. Вже ми на горище не виносили тексти, уже почалася серйозна робота.

Таким чином, у конкурсі “Гранослов” переміг мій поетичний рукопис, вийшов книжечкою “Бузкові зошити” – так воно все й починалося.

Що ж до дитячих книжок, то насамперед хочу сказати – оте моє дитинство з високими деревами і великими таємничими будинками так довго не відпускало мене, так хотілося щось про нього написати. Хто з нас не садив свій город – щоб перейти на свій власний хліб, а не батьківський їсти, хто з нас не тікав з дому – ну так, недалечко, ненадовго, але – щоб трошки втекти? Хто з нас у дитинстві не одягав свою тваринку  у людську одежу – так дуже хотілося, щоб це було красиво. У нас киця Мура була, яка теж мусила бути моделлю для наших вбрань…

Що ж до “Русалоньки із 7-В”, то увібрало воно і реальність, і фантазію. Але поєдналося з історією цілком сучасної дівчинки, до речі, дуже багато з цієї дівчинки (правда вона просила не казати!) лягло саме з донечки моєї, вона не хоче, щоб вона фігурувала десь у якихось вторах. Вона мій перший критик, дуже слушні поради, я їх завжди враховую.  Переплелися пригоди дівчинки сучасної, вона закохана, шалено,  у красеня, а тут ще й додаються таємниці: десь у квартирі під ними кожного повного місяця відбуваються якісь таємничі події, хтось бродить, хтось ходить, а тут ще й коханий признався, що рід його спіткало прокляття… 

   Як це все потім переплететься?

Це виплило в окрему цілу історію.

Історії вони тільки здається, що важко писати, бо ніби спочатку не складається, мордуєш себе, а коли вони вже ожили, ніби виліпив із пластиліну, коли у героя вже очки кліпнули – все, набагато тоді стає легше, герої ведуть за собою, пригоди їхні тільки встигай записувати, вони вже самі переживають, сваряться між собою, живуть повноцінним життям, тільки доводиться їм дякувати за те, що дозволили пожити своїм життям, відволіктися від якихось буденних своїх проблем, побути на приступці, проїхатися їхнім казковим таким потягом, адже у книжках завжди усе трішечки краще, трішечки, цікавіше, ніж буває у реальному житті.»

Інтерв‘ю було записане два роки тому, і відтоді з‘явилося продовження книги Марини Павленко „Русалонька із 7-В, або прокляття роду Кулаківських” – “Русалонька із 7-В і загублений у часі” та “Русалонька із 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу”. Усі вони побачили світ у видавництві „Теза”.

А “Півтора бажання” – книга про повну скриню казок, вийшла друком у видавництві Грані-Т .

А от про “Домовичка з палітрою” розповім якось іншим разом:0)

Галина Малик «Вуйко Йой та Лишиня»

Кожен із нас – книголюбів має улюблену книгу, яку перечитує і береже. Така книга – не просто палітурка, папір і надрукований текст, вона – найкращий друг, який ніколи не зрадить, втішить у скрутну хвилину і, навіть, дасть пораду – якщо уважно читати. Іноді таких друзів-книг не одна, а кілька. З часом до однієї улюбленої книги додається друга, а потім – третя….

Книги дають змогу подорожувати і дізнаватися про нове не виходячи з дому, а ще – вони дарують гарний настрій. От на моїй поличці нещодавно з‘явилася нова книга-друг, бо я вже її прочитала двічі. Із великим задоволенням прочитаю й ще, бо книга – дуже цікава. У маленькій передмові до неї так і написано: „Книга для повного щастя”! Уявляєте?

Автором цієї чудової повісті-казки є відома українська письменниця Галина Малик, ця надзвичайно цікава книга називається „Вуйко Йой та Лишиня”, вона побачила світ у видавництві „Грані-Т” у 2007 році.

Книга про домовичка на ймення Вуйко Йой, який живе у старовинній хатці, яка стоїть на високій горі десь серед густого лісу. Але він — не один головний персонаж. У книзі можна познайомитися з Мишеням, Яке Не Хотіло Вирости Великим та цвіркуном Лишинею, який завдавав Вуйкові клопоту. Станеться так, що 150-річною хаткою зацікавляться якісь люди…

«Вуйко Йой дуже давно не бачив людей. А тут одразу двоє! <…> схарапуджений Йой спочатку сховався під ганочок. Там він міцно заплющив очі й надув щоки. Він завжди так робив, коли хотів стати невидимим. Але він давно не робив цієї вправи, тож з першого разу нічого не вийшло….»

Люди виявилися науковцями, які вирішили хатку перевезти у скансен, а Лишиня якраз перед тим подався в мандри і тепер не знатиме — де ж його домівка!

Що таке «скансен» і чому Лишиня подався в мандри та чи зможе він знайти Вуйка Йоя й хатинку — читайте у веселій та сонячній книжці.

Додам лише, що „Вуйко Йой і Лишиня” були нагороджені у всеукраїнському конкурсі „Книжка року” у номінації „Дитяче свято”.

 

Леся Воронина «Таємне товариство боягузів»

Леся Воронина

Таємне товариство боягузів. –

Вінниця, “Теза”, 2006

 

Якщо ваша дитина боїться темряви, собак, висоти та інших неприємностей – запропонуйте взяти участь в експерименті. Дайте їй книгу “Таємне товариство боягузів, або засіб від переляку №9”, яку написала Леся Воронина.  Ваш син чи донька дізнається, що бути боягузом – не така в же й погана річ.

Крім того, виявиться, що боягузи, а точніше — Таємне Товариство Боягузів можуть врятувати нашу планету від страшних прибульців, які заразили землян вірусом страху. І саме боягузам вдасться їх зупинити, бо “вірус страху найперше вражає хоробрих. У них зовсім немає імунітету. А нам, тим, хто звик боятися, усе життя треба боротися з власним переляком тому у кожного боягуза є свої засоби подолання страху…”

Читач переживе разом з головним героєм Климом Джурою неймовірні пригоди. Спочатку, втікаючи від сусіда-хулігана Сашка Кактуса, він провалиться у каналізаційний люк і потрапить у секретну лабораторію ТТБ – Таємного Товариства Боягузів. Там Клим дав згоду на участь в експерименті – випробовування засобу від страху №9. Разом з Климом  у першому завданні були задіяні ще двоє агентів ТТБ – веселі хлопці на прізвиська Жук і Заєць. Вони проникли у лігво ворога й навіть зробили кілька знімків!

А ще врятувати планету від прибульців Климові допоможуть часоліт, винайдений бабусею, та мама й тато, які перебували на розкопках біля однієї з єгипетських пірамід… 

Написала цю неймовірну пригодницьку повість відома письменниця Леся Воронина. Як вона зізналася в одному з інтерв‘ю, в дитинстві понад усе любила розповідати страшні та смішні казки. Маленька Леся не могла заснути під час тихої години у дитячому садочку, тому придумувала різні історії. Це були серіали, які дівчинка пошепки розповідала іншим дітям, що теж не могли заснути. Переважно, це були веселі пригоди, які страшенно подобалися слухачам і вони вимагали продовження. Потім дівчинка вдосконалювала своє мистецтво оповідача у піонерських таборах, а потім виросла і стала письменницею…

Леся Воронина вважає дітей і підлітків найкращими людьми у світі, відкритими і щирими, бо ще “не встигли наростити захисну броню”. Саме тому її казкові повісті користуються популярністю серед маленьких і дорослих читачів.

Ваша дитина, яка “брала участь в експерименті”, прочитавши “Таємне товариство боягузів, або засіб від переляку №9” зрозуміє, що з труднощами,  які часом трапляються в житті неодмінно треба боротися і не боятися.

Книга стала лауреатом конкурсу “Дитячий портал”, за її мотивами створений радіосеріал.

Дерманський О.»Володар Маркуци, або Пригоди вужа Ониська»

Продовжую розповідати про дитячі книги, які сама люблю та іншим раджу. Сашко Дерманський — редактор дитячого журналу для діток «Стежка». Одна з найулюбленіших книжок дітей моїх друзів, колег та мого сина, коли він був маленьким —  «Володар Маркуци, або Пригоди вужа Ониська». Побачила світ аж 5 років тому у вінницькому видатвництві «Теза», відтоді вийшла ще одна книга про пригоди вужа Ониська, жабки Одарочки, мишки Евридіки, хробачка Кузі та колорадського жука Джека.

Цитата: «Одного дня Онисько виліз з-під гілля помріяти й заснув. Прокинувшись, вуж побачв жахливу картину: з неба прямо на нього падало сонце! Воно було велике — на півнеба, з країв у нього тріпотіли жовті язики вогню!

— Рятуйте!!! Сонце падає! — зарепетував Онисько й вужем прослизнув між гілляки. <…>Цілу ніч розмірковували, що ж їм робити. Під ранок жабка Одарочка мовила:

— А, може, воно не впало? Піду-но подивлюся.

Одарочка вилізла з-під гілля, звела очі вгору…і побачила, що ніяке сонце не падає, а висить там, де має висіти — в небі. А прямо над їхьою купою гілля розквітнув гарний сонях…»

Це улюблена книга дуже смішна, не зайдеться дитини, яка не сміятиметься над пригодами кумедних персонажів. Читайте, насолоджуйтеся!

Зірка Мензатюк «Таємниця козацької шаблі»

Зірка Мензатюк.

Таємниця козацької шаблі. –

Л., “Видавництво Старого Лева”, 2006

  

Якщо ваша дитина полюбляє книжки з таємницями, пригодами та ще й привидами – вам просто необхідно запропонувати їй  книгу “Таємниця козацької шаблі”, яку написала письменниця Зірка Мензатюк.

Спочатку у книзі з‘являється авто – чарівна, хоч і не першої молодості Машка.

Згодом ми знайомимося з сімейством Руснаків – татом, мамою та їхньою донею Наталочкою. Вони щойно купили Машку і вирішили поїхати у сімейну подорож на море. Але не так сталося, як гадалося.

До них завітав приятель тата пан Богдан “історик, мандрівник і взагалі дуже цікавий чоловік”. Від нього Руснаки дізналися неймовірну новину – у нього вдома, у Києві, на Русанівці, у звичайнісінькій квартирі завівся привид. І не простий, а патріотично налаштований!

Останнім часом привид став особливо активно приходити в гості, бо намагався пояснити пану Богдану, що якась українське реліквія перебуває у величезній небезпеці.

Руснаки, звісно не без наполягання Наталочки, вирушили в гості до пана Богдана, щоб познайомитися з привидом і дізнатися якомога більше. Та от біда – привид виявився мовчазним! Він показував жестами, а гості пана Богдана намагалися вгадати. І от що вони з‘ясували – небезпека загрожує старовинній козацькій шаблі, яку знайшов якийсь користолюбний чоловік на місці великої битви…

Попереду на Руснаків очікувала велика подорож, наповнена несподіванками та пригодами. Наталочка побувала на нічному балу, від якого волосся ставало дибки, втрапила в пастку, з якої її вирятувала Машка, а також побилася об заклад і якщо вона програє – муситиме до кінця життя щодня брехати.

У пошуках шаблі Руснаки, а з ними  і читач, відвідають замки у Дубні, Олеську, Підгірцях, Кам‘янці-Подільському, побувають на молебні за полеглих козаків у Берестечку і дізнаються багато цікавого з історії рідної країни.

Жива мова, витончений гумор, напружений, динамічний сюжет не дозволить відірватися від читання “Таємниці козацької шаблі” аж доки не буде перегорнена остання сторінка книжки. Єдиний недолік – ваша дитина назавжди стане патріотом рідної країни і неодмінно захоче вирушити у таку ж подорож, нехай без казкових пригод, але з фантастичними відкриттями величних замків та місць героїчної слави наших предків.